
Головна » Оригінальний клінкер і пресована керамічна плитка – що вибрати?
ROYAL FACADE
БЛОГ
Оригінальний клінкер і пресована керамічна плитка – що вибрати?
Крім того, що пресована плитка набагато менш стійка до перепадів температур через свою структуру, існують також істотні візуальні відмінності між нею і справжньою клінкерною плиткою, виконаною за сучасними технологіями.
Перш за все, метод тягнення дає змогу отримати поверхню, ідентичну поверхні клінкерної цегли. Клінкерну плитку, покладену на фасаді будинку, не відрізнити від цегли, зокрема завдяки використанню кутової плитки.
Своєю чергою, лицьова сторона пресованої плитки більше нагадує керамограніт, ніж традиційну кераміку, всі візерунки й структура повторювані, крім того, обмежена можливість виготовлення фурнітури й складних керамічних елементів, зокрема кутових плиток, що створюють ефект цегляної стіни.
Відмінності в структурі
На відміну від пресованої плитки, тягнута клінкерна плитка має зернисту і вельми різноманітну структуру. Навіть непрофесіоналу цілком зрозумілі переваги такої контактної поверхні. Шорстка поверхня з відкритими мікропорами краще взаємодіє з клейовим розчином і основою, ніж гладка поверхня.
Ефект аналогічний покриттю фарбою поверхні, попередньо шорсткою наждачним папером, оскільки клей глибоко проникає в таку поверхню, внаслідок чого досягається дуже міцне з’єднання. Така структура плитки гарантує оптимальні параметри міцності склеювання і стійкість до погодних умов.
Для порівняння, монтажний бік плитки сухого пресування має глянсову, гладку і компактну поверхню, зі структурою закритих мікропор, в які не проникає клей. У результаті зв’язок із клеєм послаблюється і стає нестабільним, особливо під час використання плитки на відкритому повітрі.
Креативне поєднання традицій і сучасності
Технологічні або виробничі процеси зазвичай не становлять великого інтересу, оскільки кінцевих споживачів більше цікавить остаточна форма продукції, що купується, ніж шлях, який вона пройшла на заводі. Виробництво фасадного клінкеру – один із небагатьох винятків із цього правила, адже процес починається далеко від виробничого підприємства, у шахті, звідки видобувають обрані види глини.
Потім глину необхідно залишити лежати в купах на кілька місяців, де вона розкладається природним шляхом. Тільки після цього її можна змішати у відповідних пропорціях і піддати подальшій обробці. Іноді в глиняну суміш додають пісок або шамот у вигляді меленого клінкеру, а глину подрібнюють і перемішують, а потім зберігають у ямі для подальшої гомогенізації.
Тільки приготована таким чином маса надходить у вакуумний прес, де формується остаточна форма виробу, що надається металевим мундштуком, розміщеним на головці преса. Утворене пасмо розрізається струнним різаком на окремі вироби.
У процесі сушіння і випалу виріб дає усадку на 10% (вологість після формування близько 16%, після виходу виробу з тунельної сушарки і випаровування води вологість близько 1%). Далі вироби надходять до тунельної печі завдовжки 105 м, де перебувають близько 56 годин (температура в зоні випалу перевищує 1000°С), а потім – після охолодження – вирушають у сортувальне приміщення, де здійснюється контроль якості.




